Десять спогадів старого Києва
Субота, 05 січня 2019

Десять спогадів старого Києва

Наш час змінюється досить швидкими темпами і навіть складно собі уявити яким буде світ через 20 років, адже сучасні технології та відкриття змінюють наш світ до фантастичної невпізнанності. Проте, у нас завжди є можливість зазирнути у минуле та згадати чи то порівняти яким світ та люди були чверть століття тому.
Давайте з вами зазирнемо в Київ 1930–1990-х років, та розглянемо десять незвичайних спогадів старого міста.

Єврейська вулиця.
Вулиця Ярославська, яка отримала свою назву після подільської пожежі 1811 року, була переважно заселена євреями. Тут розташовувалися їх лавки і магазини. Кращий індивідуальний пошив, майстерні - все розміщувалося тут. До того ж, всі навколо знали, що тут працюють найкращі лікарські кабінети, адже мешканці вулиці славилися в медичній сфері.

Двори під замком.
Відомі подільські дворики раніше закривалися на ключ. На вході були металеві ворота, які двірник на ніч зачиняв. Якщо хтось запізнювався, а двірник вже спав, то треба було лізти через вікно. Також закриті двори дозволяли в літню спеку спати прямо на вулиці. На той час не було так багато транспорту, як зараз, а повітря було значно чистішим, тому люди виносили ліжка прямо під зоряне небо.

Невеселий палац.
Сьогоднішній Жовтневий палац, в радянські часи не був місцем для видовищ. До Другої світової війни там була тюрма КДБ, у двір якої приїжджали автомобілі з так званими ворогами народу. Тому місце мало неприємну славу серед городян, які у свою чергу намагалися його обходити.

Кінотеатр "Жовтень".
Кінотеатр з'явився ще у 1930-х і тоді називався "Держкіно №9". Це був перший київський кінотеатр в окремій будівлі. У повоєнні роки він став дійсно культовим місцем, адже тут демонстрували трофейне кіно. Сеанси, де можна було побачити "їх життя", збирали масу людей, хоча фільми навіть не були переведені - це прямо в залі під час перегляду робив перекладач. Перед сеансом в кінотеатрі зазвичай відбувалися танці під живу музику.

Клуб "Харчовик".
Популярне в 1950 - 1960-х роках місце збору молоді з усього міста. Тут влаштовували танці, музичні виступи, показували кіно. Саме в "Харчовик" починали свою кар'єру легендарні гумористи Штепсель і Тарапунька, а Леонід Утьосов та Аркадій Райкін зіграли свої єдині київські концерти. Зараз в будівлі клубу розташований Київський театр опери і балету для дітей та юнацтва.

Труханів острів.
На пляжах Труханового острова завжди було людно. Днем люди відпочивали на сонці, а ввечері відправлялися до розташованого там ресторану "Мисливець". Зі Спаської вулиці до острова ходив річний трамвайчик, який коштував п'ять копійок. Взимку ж ті, хто хотів погуляти по острову, йшли навпростець по кризі. Це був центр зимових розваг - ковзани, лижі, санки, сніговики та багато чого іншого. Взагалі, було дуже весело.

Пуща-Водиця.
Одне з тих місць, яке практично не змінилося. Кияни їздили в Пущу за грибами та цілющою водою, за якою стояли черги. Селище славилося своїми лікувальними природними властивостями, тому тут побудували безліч госпіталів і санаторіїв. В кінці 1950-х в Пущі-Водиці побудували кінотеатр, в якому прем'єри фільмів показували раніше, ніж у Києві. Взимку сюди ходили в походи на лижах.

"Зелений театр".
"Зелений театр" на Парковій алеї - ще одне популярне серед молоді місце. Там виступали як відомі артисти, які приїхали з гастролями до Києва, так і прості столичні актори. А головне, театр стояв в прекрасному місці – кругом було зелено та стояли лавочки на кожному кроці. Тому перед виступами була можливість нагуляти гарний настрій.

Військові паради.
Маршрут, за яким йшли паради, огороджувався і ретельно охоронявся. Просто так потрапити туди було неможливо - тільки на запрошення. До речі, паради раніше рухалися в бік Бессарабки, а зараз в протилежну - до Європейської площі.

Відвідування музеїв.
Раніше потрапити до музею було не так просто, особливо коли відкривалася нова експозиція. Біля дверей закладів шикувалися кілометрові черги. І відвідування коштувало мало: за якісь копійки екскурсовод докладно розповідав про всі деталі і особливості експозиції.

Десять спогадів старого Києва
Субота, 05 січня 2019

Десять спогадів старого Києва

Наш час змінюється досить швидкими темпами і навіть складно собі уявити яким буде світ через 20 років, адже сучасні технології та відкриття змінюють наш світ до фантастичної невпізнанності. Проте, у нас завжди є можливість зазирнути у минуле та згадати чи то порівняти яким світ та люди були чверть століття тому.
Давайте з вами зазирнемо в Київ 1930–1990-х років, та розглянемо десять незвичайних спогадів старого міста.

Єврейська вулиця.
Вулиця Ярославська, яка отримала свою назву після подільської пожежі 1811 року, була переважно заселена євреями. Тут розташовувалися їх лавки і магазини. Кращий індивідуальний пошив, майстерні - все розміщувалося тут. До того ж, всі навколо знали, що тут працюють найкращі лікарські кабінети, адже мешканці вулиці славилися в медичній сфері.

Двори під замком.
Відомі подільські дворики раніше закривалися на ключ. На вході були металеві ворота, які двірник на ніч зачиняв. Якщо хтось запізнювався, а двірник вже спав, то треба було лізти через вікно. Також закриті двори дозволяли в літню спеку спати прямо на вулиці. На той час не було так багато транспорту, як зараз, а повітря було значно чистішим, тому люди виносили ліжка прямо під зоряне небо.

Невеселий палац.
Сьогоднішній Жовтневий палац, в радянські часи не був місцем для видовищ. До Другої світової війни там була тюрма КДБ, у двір якої приїжджали автомобілі з так званими ворогами народу. Тому місце мало неприємну славу серед городян, які у свою чергу намагалися його обходити.

Кінотеатр "Жовтень".
Кінотеатр з'явився ще у 1930-х і тоді називався "Держкіно №9". Це був перший київський кінотеатр в окремій будівлі. У повоєнні роки він став дійсно культовим місцем, адже тут демонстрували трофейне кіно. Сеанси, де можна було побачити "їх життя", збирали масу людей, хоча фільми навіть не були переведені - це прямо в залі під час перегляду робив перекладач. Перед сеансом в кінотеатрі зазвичай відбувалися танці під живу музику.

Клуб "Харчовик".
Популярне в 1950 - 1960-х роках місце збору молоді з усього міста. Тут влаштовували танці, музичні виступи, показували кіно. Саме в "Харчовик" починали свою кар'єру легендарні гумористи Штепсель і Тарапунька, а Леонід Утьосов та Аркадій Райкін зіграли свої єдині київські концерти. Зараз в будівлі клубу розташований Київський театр опери і балету для дітей та юнацтва.

Труханів острів.
На пляжах Труханового острова завжди було людно. Днем люди відпочивали на сонці, а ввечері відправлялися до розташованого там ресторану "Мисливець". Зі Спаської вулиці до острова ходив річний трамвайчик, який коштував п'ять копійок. Взимку ж ті, хто хотів погуляти по острову, йшли навпростець по кризі. Це був центр зимових розваг - ковзани, лижі, санки, сніговики та багато чого іншого. Взагалі, було дуже весело.

Пуща-Водиця.
Одне з тих місць, яке практично не змінилося. Кияни їздили в Пущу за грибами та цілющою водою, за якою стояли черги. Селище славилося своїми лікувальними природними властивостями, тому тут побудували безліч госпіталів і санаторіїв. В кінці 1950-х в Пущі-Водиці побудували кінотеатр, в якому прем'єри фільмів показували раніше, ніж у Києві. Взимку сюди ходили в походи на лижах.

"Зелений театр".
"Зелений театр" на Парковій алеї - ще одне популярне серед молоді місце. Там виступали як відомі артисти, які приїхали з гастролями до Києва, так і прості столичні актори. А головне, театр стояв в прекрасному місці – кругом було зелено та стояли лавочки на кожному кроці. Тому перед виступами була можливість нагуляти гарний настрій.

Військові паради.
Маршрут, за яким йшли паради, огороджувався і ретельно охоронявся. Просто так потрапити туди було неможливо - тільки на запрошення. До речі, паради раніше рухалися в бік Бессарабки, а зараз в протилежну - до Європейської площі.

Відвідування музеїв.
Раніше потрапити до музею було не так просто, особливо коли відкривалася нова експозиція. Біля дверей закладів шикувалися кілометрові черги. І відвідування коштувало мало: за якісь копійки екскурсовод докладно розповідав про всі деталі і особливості експозиції.