В цупких обіймах промисловості
Понеділок, 13 травня 2019

В цупких обіймах промисловості

Винести виробництва з міста в новостворені промзони або промислові парки. Трансформувати колишні «кузні» в офісні та громадські будівлі. Пустити транзитний транспорт в обхід Києва.
Такі плани розвантаження столиці обговорюються не один рік. А тим часом землі для їх реалізації стає все менше.

Сьогодні промислове будівництво і напрямок його розвитку в суспільстві майже не обговорюється. Хоча накопичилася велика кількість питань, які має вирішувати влада міста, а не ринок. Наприклад, розміщення складних екологічно небезпечних об'єктів. Та проблема в тому, що жодна громада не погодиться розташувати у себе такий об'єкт, але у міста така потреба є. При цьому об'єкт повинен гармонійно входити в середовище і не заважати комфортному проживанню людей на цій території, відповідати всім санітарним і екологічним вимогам, мати інженерне забезпечення, продумані транспортні потоки.

Натомість місцеві ради не погоджуються розмістити навіть полігони для своїх же побутових відходів. І це ще не найстрашніші відходи. Але це вже психологічний дискомфорт для мешканців і такому будівництву на місцевому рівні пручаються.
Є ризик, що в потрібний момент відповідні для промислового будівництва зони будуть недоступні або дуже дорого коштуватимуть.

Зараз багато говорять про місцеві громади, вони об'єднуються, визначають свої кордони, розробляють свої генеральні плани розвитку і детальні плани територій. Тобто йде процес закріплення землі за певними господарями. Залишаються неврахованими громадські потреби. Наприклад, є необхідність будівництва кільцевої дороги і по чиїй землі вона має проходити? Сьогодні вже складно це зробити, а в майбутньому на шляху у такого проекту стануть десятки чиїхось узаконених кордонів, а отже повинен бути хоча б загальний план територій області, який буде враховувати загальні інтереси, і з ним вже повинні співвідноситися районні плани і плани громад.

Київ задихається від нестачі мостів і транзитного транспорту через нього. Для порівняння: в Парижі Сена в два рази вужча за Дніпро, розділяє місто на дві частини які пов'язані трьома десятками мостів в межах міста. У нас же через брак мостів фактично весь транзитний транспорт з Харкова на Львів і з Чернігівського напрямку на Одесу йде через місто.

Під час будівництва об'їздної дороги, логічно було б вздовж неї або поблизу розташовувати складську логістику та виробництво, яке буде пов'язане з цими транспортними потоками. Це світова практика. Склади і промпідприємства треба розташувати так, щоб це було вигідно, зручно і транспортникам, і людям, які будуть приїжджати сюди на роботу з Києва. Адже довколишні села не зможуть їх забезпечити потрібною кількістю кваліфікованих кадрів. Тобто повинні бути заплановані і транспортні коридори з Києва, а отже необхідно резервувати землю для таких проектів.

Крім того, є питання інтересів. Зараз замовником будівництва кільцевої дороги є «Укравтодор». Для нього важлива якість полотна, дорожня безпека, кількість смуг і так далі. Які підприємства і де будуть розташовуватися, як будуть туди діставатися люди - «Укравтодору» це не стосується. Це інтереси міста і області. Тобто, замовником повинен виступати Київ.

І доки влада міста й області ігнорують «резервування» певних ділянок землі, тим часом український бізнес не спить. Він навчений за роки незалежності дивитися на ті території які будуть перспективні, а отже буде активно закріплювати їх за собою, щоб в майбутньому втридорога перепродати місту чи державі під ті ж суспільні потреби.

Як вирішити проблеми винесення промислової зони за межі міста і які кроки необхідно для цього зробити?
Більшу частину промислових зон, які є в Києві, потрібно реформувати. Тобто, не просто перенести виробництво, а визначитися з тим, які саме галузі прийнятні для міста.

Якщо розглядати м'ясокомбінати, на які везуть велику рогату худобу, для виробництва ковбасної продукції - це невідповідне для міста виробництво. А отже, переробна промисловість повинна знаходитися за межами Києва. Високотехнологічне виробництво, яке не вимагає сировини, проте має потребу у великій кількості співробітників, вигідно залишити в місті. Як приклад - технопарк для ІТ-індустрії на місці мотоциклетного заводу – вигоди міста від його розміщення і подальшого функціонування незаперечні.

Щодо підприємств будівельної індустрії, які сконцентровані в районі метро Видубичі, їх також необхідно розташувати в області. А на їх місце мають прийти офісні центри та інші громадські об'єкти.

Років десять тому між Києвом і областю був активний діалог, де і як розміщувати промислові об’єкти. Були загальні наради міських і регіональних фахівців про те, як гармонізувати будівництво Києва і області, поєднати генплани обох територій. Тоді на розробку свого генплану столиця виділила кошти, але сам генплан до сьогоднішнього дня цілком так і не затверджений, а в самої області його немає. Отже спільно планувати поки що нічого.

Планування територій під розвиток промисловості є терміновою необхідністю. Коли до влади приходить інвестор, вона повинна знати, що можна йому виділити, а що ні. Та на жаль, часто влада не думає про перспективи розвитку міста, а переймається про свої особисті бізнес інтереси, що може завдати великих проблем місту у майбутньому, але це вже не буде цікавити теперішніх чиновників, ці проблеми ляжуть на плечі майбутнього покоління.

В цупких обіймах промисловості
Понеділок, 13 травня 2019

В цупких обіймах промисловості

Винести виробництва з міста в новостворені промзони або промислові парки. Трансформувати колишні «кузні» в офісні та громадські будівлі. Пустити транзитний транспорт в обхід Києва.
Такі плани розвантаження столиці обговорюються не один рік. А тим часом землі для їх реалізації стає все менше.

Сьогодні промислове будівництво і напрямок його розвитку в суспільстві майже не обговорюється. Хоча накопичилася велика кількість питань, які має вирішувати влада міста, а не ринок. Наприклад, розміщення складних екологічно небезпечних об'єктів. Та проблема в тому, що жодна громада не погодиться розташувати у себе такий об'єкт, але у міста така потреба є. При цьому об'єкт повинен гармонійно входити в середовище і не заважати комфортному проживанню людей на цій території, відповідати всім санітарним і екологічним вимогам, мати інженерне забезпечення, продумані транспортні потоки.

Натомість місцеві ради не погоджуються розмістити навіть полігони для своїх же побутових відходів. І це ще не найстрашніші відходи. Але це вже психологічний дискомфорт для мешканців і такому будівництву на місцевому рівні пручаються.
Є ризик, що в потрібний момент відповідні для промислового будівництва зони будуть недоступні або дуже дорого коштуватимуть.

Зараз багато говорять про місцеві громади, вони об'єднуються, визначають свої кордони, розробляють свої генеральні плани розвитку і детальні плани територій. Тобто йде процес закріплення землі за певними господарями. Залишаються неврахованими громадські потреби. Наприклад, є необхідність будівництва кільцевої дороги і по чиїй землі вона має проходити? Сьогодні вже складно це зробити, а в майбутньому на шляху у такого проекту стануть десятки чиїхось узаконених кордонів, а отже повинен бути хоча б загальний план територій області, який буде враховувати загальні інтереси, і з ним вже повинні співвідноситися районні плани і плани громад.

Київ задихається від нестачі мостів і транзитного транспорту через нього. Для порівняння: в Парижі Сена в два рази вужча за Дніпро, розділяє місто на дві частини які пов'язані трьома десятками мостів в межах міста. У нас же через брак мостів фактично весь транзитний транспорт з Харкова на Львів і з Чернігівського напрямку на Одесу йде через місто.

Під час будівництва об'їздної дороги, логічно було б вздовж неї або поблизу розташовувати складську логістику та виробництво, яке буде пов'язане з цими транспортними потоками. Це світова практика. Склади і промпідприємства треба розташувати так, щоб це було вигідно, зручно і транспортникам, і людям, які будуть приїжджати сюди на роботу з Києва. Адже довколишні села не зможуть їх забезпечити потрібною кількістю кваліфікованих кадрів. Тобто повинні бути заплановані і транспортні коридори з Києва, а отже необхідно резервувати землю для таких проектів.

Крім того, є питання інтересів. Зараз замовником будівництва кільцевої дороги є «Укравтодор». Для нього важлива якість полотна, дорожня безпека, кількість смуг і так далі. Які підприємства і де будуть розташовуватися, як будуть туди діставатися люди - «Укравтодору» це не стосується. Це інтереси міста і області. Тобто, замовником повинен виступати Київ.

І доки влада міста й області ігнорують «резервування» певних ділянок землі, тим часом український бізнес не спить. Він навчений за роки незалежності дивитися на ті території які будуть перспективні, а отже буде активно закріплювати їх за собою, щоб в майбутньому втридорога перепродати місту чи державі під ті ж суспільні потреби.

Як вирішити проблеми винесення промислової зони за межі міста і які кроки необхідно для цього зробити?
Більшу частину промислових зон, які є в Києві, потрібно реформувати. Тобто, не просто перенести виробництво, а визначитися з тим, які саме галузі прийнятні для міста.

Якщо розглядати м'ясокомбінати, на які везуть велику рогату худобу, для виробництва ковбасної продукції - це невідповідне для міста виробництво. А отже, переробна промисловість повинна знаходитися за межами Києва. Високотехнологічне виробництво, яке не вимагає сировини, проте має потребу у великій кількості співробітників, вигідно залишити в місті. Як приклад - технопарк для ІТ-індустрії на місці мотоциклетного заводу – вигоди міста від його розміщення і подальшого функціонування незаперечні.

Щодо підприємств будівельної індустрії, які сконцентровані в районі метро Видубичі, їх також необхідно розташувати в області. А на їх місце мають прийти офісні центри та інші громадські об'єкти.

Років десять тому між Києвом і областю був активний діалог, де і як розміщувати промислові об’єкти. Були загальні наради міських і регіональних фахівців про те, як гармонізувати будівництво Києва і області, поєднати генплани обох територій. Тоді на розробку свого генплану столиця виділила кошти, але сам генплан до сьогоднішнього дня цілком так і не затверджений, а в самої області його немає. Отже спільно планувати поки що нічого.

Планування територій під розвиток промисловості є терміновою необхідністю. Коли до влади приходить інвестор, вона повинна знати, що можна йому виділити, а що ні. Та на жаль, часто влада не думає про перспективи розвитку міста, а переймається про свої особисті бізнес інтереси, що може завдати великих проблем місту у майбутньому, але це вже не буде цікавити теперішніх чиновників, ці проблеми ляжуть на плечі майбутнього покоління.