«Не» кияни в Києві
Понеділок, 27 травня 2019

«Не» кияни в Києві

Навіщо до Києва їдуть жителі регіонів і чи потрібні вони столиці? Хто ці люди, чим займаються? А також куди їдуть кияни, про це розповімо у цій статті.

Чисельність постійного населення столиці на кінець 2018 року, за оцінками головного управління статистики Києва, становило майже 2,9 млн чоловік. П'ята частина з них, 601 тисяча - люди 60 років і старше. Цікаво, що ця категорія киян в 1995 році становила рівно в два рази менше. А дітей до 17 років стало менше - 540 тисяч у 2018 році і 632 тисячі 23 роки тому. Загальна кількість киян з пропискою збільшилася майже на 300 тисяч.

Населення в Україні, як і в усьому світі, старіє, а ХХІ століття буде століттям демографічного старіння. При цьому Київ - відносно молоде місто в Україні. Середній вік киян - 39,4 років, таким чином столиці вдається зберігати молодість. Київ молодіє за рахунок учнів, студентів та іногородніх, що впливає на  зростання населення Києва.

Згідно міграційних досліджень, кількість вихідців з регіонів, які проживають в Києві без реєстрації, оцінюється приблизно в 500 тисяч чоловік.
До Києва їдуть за грошима і перспективами. На цей крок наважуються самі амбітні і сміливі жителі регіонів середнього віку, найчастіше без дітей.

За даними Мінсоцполітики, на кінець 2018-го в Києві було зареєстровано 166 тисяч 329 внутрішньо переміщених осіб. Як правило, реєструються ті, кому потрібна допомога від держави, - матері з дітьми, пенсіонери.

Цікаво, що серед приїжджих значним попитом для житла користуються два райони - Голосіївський та Солом'янський. Сюди приїжджають стабільно в два-чотири рази більше людей, ніж в сусідні райони. І більшість приїжджих тут і залишається. А от не люблять іногородні Святошино, куди стабільно їдуть мало і не затримуються.

Більшість «донорів» столиці - учні та студенти, які після навчання залишаються в Києві надовго, а то і назавжди.

Батьки випускників з регіонів справедливо вважають, що столична освіта більш якісна, крім того, в Києві більший вибір спеціальностей на відміну від інших міст. Діти навчаються, а потім хочуть залишитися у столиці. Паралельно студенти працюють, на що відразу реагує ринок. За підрахунками, кількість вакансій для студентів з січня 2017 року по кінець 2018-го зросла в два рази. Але більша частина вакансій - це можливість підробити: продавці, консультанти в торгових мережах, а вже на четвертому-п'ятому курсі студенти можуть перейти на цілий робочий день.

Також є інша категорія приїжджих - це 45+, люди з сіл, які приїжджають на менш кваліфіковану роботу вахтовим методом. Це клінінг-менеджери, консьєржки, посудомийки, касири, консультанти, робочі на виробництві. Ця категорія приїжджих підхоплює вакансії, які не цікаві киянам.

Кваліфіковані кадри, які хочуть реалізувати себе і розвиватися, але не можуть цього зробити у себе в регіоні, працюють в медіа, шоу-бізнесі, де вихідці з областей іноді становлять 30-70% штатного складу. Іноді людей з регіонів цілеспрямовано заманюють в нові проекти або в фірми, вважаючи, що вони якісніше та швидше виконують покладені на них завдання. Як правило часто до столиці запрошують технологів, конструкторів, шеф-кухарів ресторанів. 
У той же час в столиці не вистачає автослюсарів та столярів, зарплата яких часто перевищує заробітки людей з вищою освітою.

Щодо підприємців, слід зазначити, що співвідношення в малому бізнесі між киянами і приїжджими становить 70 на 30 відсотків. У Києві представлені підприємці з усіх регіонів. Але якщо кияни серед лідерів ринку, власники великих мереж, то іногородні - це торгівля і сфера послуг: перукарні, манікюрні салони, міні-пекарні, вулична їжа, тощо. Підприємці не кияни готові працювати 24/7, вони є жадібними до успіху та працюють на результат. Тому часто беруться за бізнес, який швидко окуповується, як наприклад точки з продажу свіжозвареної кави або невеликі продуктові магазини районного масштабу. Хоча зрозуміло, що успіх залежить від вибору місця, ціни, якості, маркетингових пропозицій. Також популярна випічка як на вулиці, так і в супермаркетах. Багато заробляють на піці і суші.

У столиці величезний ринок, багато споживачів, тому є велика потреба в малому бізнесі. Люди приїжджають сюди і відкривають свій бізнес, щоб стати киянами. Спочатку знімають житло, а потім його купують.

Що стосується самих киян, багато з них, як і серед українців, відправляються на роботу за кордон. За соціологічними дослідженнями жителі північного регіону, до якого також відноситься Київ, їдуть на заробітки до ЄС і Росії. За різними оцінками, за кордоном працюють від 3 до 5 мільйонів українців. На жаль, держава не веде статистику трудових мігрантів, куди їдуть і скільки. Але якщо спиратися на дані соцопитувань за минулий рік, в майбутньому 35% українців планують працювати в Німеччині, 25% - в Польщі. У Російській Федерації - не більш ніж 6%. Такий розворот стався за останні п'ять років і кількість бажаючих їхати до Росії щороку зменшується.

В Інституті демографії обережні в оцінках перспектив ринку праці в Україні і, зокрема, в Києві, особливо після спрощення працевлаштування для трудових мігрантів в Німеччині.

Інтенсивність виїзду українців на роботу за кордон буде залежати не стільки від розмірів зарплат у фактичних і потенційних країнах-реципієнтах, скільки від ситуації в самій Україні. Люди їдуть не стільки за кращими умовами за кордоном, скільки через несприятливі умови в Україні. Тому навіть невелике поліпшення ситуації в країні буде сприяти зниженню привабливості роботи за кордоном. При стабільному зростанні реальних зарплат в Україні частина короткострокових мігрантів припинить поїздки за кордон.

Повернення бодай частини довгострокових мігрантів можливо тільки, якщо зростання можливостей заробітку в Україні буде супроводжуватися цілеспрямованою державною політикою щодо залучення тих громадян, хто вже виїхав. При довготривалому стабільному розвитку економіки можна очікувати припливу мігрантів з країн Азії (включаючи колишні азіатські республіки СРСР) та Африки і звісно перший міграційний удар у такому випадку, візьме на себе Київ.

«Не» кияни в Києві
Понеділок, 27 травня 2019

«Не» кияни в Києві

Навіщо до Києва їдуть жителі регіонів і чи потрібні вони столиці? Хто ці люди, чим займаються? А також куди їдуть кияни, про це розповімо у цій статті.

Чисельність постійного населення столиці на кінець 2018 року, за оцінками головного управління статистики Києва, становило майже 2,9 млн чоловік. П'ята частина з них, 601 тисяча - люди 60 років і старше. Цікаво, що ця категорія киян в 1995 році становила рівно в два рази менше. А дітей до 17 років стало менше - 540 тисяч у 2018 році і 632 тисячі 23 роки тому. Загальна кількість киян з пропискою збільшилася майже на 300 тисяч.

Населення в Україні, як і в усьому світі, старіє, а ХХІ століття буде століттям демографічного старіння. При цьому Київ - відносно молоде місто в Україні. Середній вік киян - 39,4 років, таким чином столиці вдається зберігати молодість. Київ молодіє за рахунок учнів, студентів та іногородніх, що впливає на  зростання населення Києва.

Згідно міграційних досліджень, кількість вихідців з регіонів, які проживають в Києві без реєстрації, оцінюється приблизно в 500 тисяч чоловік.
До Києва їдуть за грошима і перспективами. На цей крок наважуються самі амбітні і сміливі жителі регіонів середнього віку, найчастіше без дітей.

За даними Мінсоцполітики, на кінець 2018-го в Києві було зареєстровано 166 тисяч 329 внутрішньо переміщених осіб. Як правило, реєструються ті, кому потрібна допомога від держави, - матері з дітьми, пенсіонери.

Цікаво, що серед приїжджих значним попитом для житла користуються два райони - Голосіївський та Солом'янський. Сюди приїжджають стабільно в два-чотири рази більше людей, ніж в сусідні райони. І більшість приїжджих тут і залишається. А от не люблять іногородні Святошино, куди стабільно їдуть мало і не затримуються.

Більшість «донорів» столиці - учні та студенти, які після навчання залишаються в Києві надовго, а то і назавжди.

Батьки випускників з регіонів справедливо вважають, що столична освіта більш якісна, крім того, в Києві більший вибір спеціальностей на відміну від інших міст. Діти навчаються, а потім хочуть залишитися у столиці. Паралельно студенти працюють, на що відразу реагує ринок. За підрахунками, кількість вакансій для студентів з січня 2017 року по кінець 2018-го зросла в два рази. Але більша частина вакансій - це можливість підробити: продавці, консультанти в торгових мережах, а вже на четвертому-п'ятому курсі студенти можуть перейти на цілий робочий день.

Також є інша категорія приїжджих - це 45+, люди з сіл, які приїжджають на менш кваліфіковану роботу вахтовим методом. Це клінінг-менеджери, консьєржки, посудомийки, касири, консультанти, робочі на виробництві. Ця категорія приїжджих підхоплює вакансії, які не цікаві киянам.

Кваліфіковані кадри, які хочуть реалізувати себе і розвиватися, але не можуть цього зробити у себе в регіоні, працюють в медіа, шоу-бізнесі, де вихідці з областей іноді становлять 30-70% штатного складу. Іноді людей з регіонів цілеспрямовано заманюють в нові проекти або в фірми, вважаючи, що вони якісніше та швидше виконують покладені на них завдання. Як правило часто до столиці запрошують технологів, конструкторів, шеф-кухарів ресторанів. 
У той же час в столиці не вистачає автослюсарів та столярів, зарплата яких часто перевищує заробітки людей з вищою освітою.

Щодо підприємців, слід зазначити, що співвідношення в малому бізнесі між киянами і приїжджими становить 70 на 30 відсотків. У Києві представлені підприємці з усіх регіонів. Але якщо кияни серед лідерів ринку, власники великих мереж, то іногородні - це торгівля і сфера послуг: перукарні, манікюрні салони, міні-пекарні, вулична їжа, тощо. Підприємці не кияни готові працювати 24/7, вони є жадібними до успіху та працюють на результат. Тому часто беруться за бізнес, який швидко окуповується, як наприклад точки з продажу свіжозвареної кави або невеликі продуктові магазини районного масштабу. Хоча зрозуміло, що успіх залежить від вибору місця, ціни, якості, маркетингових пропозицій. Також популярна випічка як на вулиці, так і в супермаркетах. Багато заробляють на піці і суші.

У столиці величезний ринок, багато споживачів, тому є велика потреба в малому бізнесі. Люди приїжджають сюди і відкривають свій бізнес, щоб стати киянами. Спочатку знімають житло, а потім його купують.

Що стосується самих киян, багато з них, як і серед українців, відправляються на роботу за кордон. За соціологічними дослідженнями жителі північного регіону, до якого також відноситься Київ, їдуть на заробітки до ЄС і Росії. За різними оцінками, за кордоном працюють від 3 до 5 мільйонів українців. На жаль, держава не веде статистику трудових мігрантів, куди їдуть і скільки. Але якщо спиратися на дані соцопитувань за минулий рік, в майбутньому 35% українців планують працювати в Німеччині, 25% - в Польщі. У Російській Федерації - не більш ніж 6%. Такий розворот стався за останні п'ять років і кількість бажаючих їхати до Росії щороку зменшується.

В Інституті демографії обережні в оцінках перспектив ринку праці в Україні і, зокрема, в Києві, особливо після спрощення працевлаштування для трудових мігрантів в Німеччині.

Інтенсивність виїзду українців на роботу за кордон буде залежати не стільки від розмірів зарплат у фактичних і потенційних країнах-реципієнтах, скільки від ситуації в самій Україні. Люди їдуть не стільки за кращими умовами за кордоном, скільки через несприятливі умови в Україні. Тому навіть невелике поліпшення ситуації в країні буде сприяти зниженню привабливості роботи за кордоном. При стабільному зростанні реальних зарплат в Україні частина короткострокових мігрантів припинить поїздки за кордон.

Повернення бодай частини довгострокових мігрантів можливо тільки, якщо зростання можливостей заробітку в Україні буде супроводжуватися цілеспрямованою державною політикою щодо залучення тих громадян, хто вже виїхав. При довготривалому стабільному розвитку економіки можна очікувати припливу мігрантів з країн Азії (включаючи колишні азіатські республіки СРСР) та Африки і звісно перший міграційний удар у такому випадку, візьме на себе Київ.