Муніципальна стратегія: фантазія чи реальність?
Неділя, 24 березня 2019

Муніципальна стратегія: фантазія чи реальність?

19 березня в Києві відбулась конференція «Муніципальна стратегія Києва», яка — щонайменше — спантеличила деяких її учасників. Попри амбітність і глобальність заявлених тем реальних результатів від таких дискусій чекати не варто. І ось чому.

Стратегія

Перш за все, важливо розібратися в самих поняттях. Що ж таке заявлена так звана “муніципальна стратегія”?

Сьогодні це просто гучна назва, яка не підтверждена жодною конкретикою. З боку ситуація виглядає приблизно так: компанія людей зібралась, аби покращити життя столиці в кількох ключових сферах (про самі покращення нижче). Своєрідним меморандумом, а ще й конкретним планом дій має стати саме ця муніципальна стратегія.

На словах гарно, на справі марно.

Адже не подано жодної інформації щодо того, хто конкретно стане автором даного проекту, хто складе проектний кошторис і профінансує його. І головне, яким чином ця стратегія буде закріплена законно?

Крім того, ніхто із спікерів не згадав про те, що буквально за день до їх зустрічі Київською міською радою було офіційно ухвалено “План перспективного розвитку Києва на 2019-2021 роки”. Він передбачає створення віртуального бізнес-центру із отримання переліку всіх необхідних дозволів та ліцензій для відкриття та ведення бізнесу, підтримку стартапів, малого та середнього підприємництва, створення коворкінгів, розробку та затвердження концепції збереження ландшафтів та багато іншого.Цей план складався не один тиждень, навіть не один місяць – і логічно, аби більшість тих, хто хотів би взяти участь в його написанні долучились би до цього через громадські слухання і публічні обговорення, наприклад. Та цього не сталось.

А от в рамках панельних дискусій, звісно, словосполучення “муніципальна стратегія” звучить сильно. Втім, саме в цьому і є вся суть популізму.

Тезово

Окремі тези деяких спікерів заслуговують на те, щоб бути розібраними детально. Не тому що містять цінні ідеї, а тому що знову ж таки є взірцем махрового популізму, підміни понять і маніпуляцій.

Наприклад, теза: “Необхідно провести аудит Генерального плану, строк якого закінчується в 2020 році”. Твердження хибне апріорі, так як ще сім років тому Генеральний план Києва був прийнятий безстроково. Це закріплено у прикінцевих положеннях в Законі України “Про регулювання містобудівної діяльності”. Крім того, паралельно в Києві існує “неофіційний” Генплан-2025. Але в будь-якому разі всі зміни до генпланів вносяться не напряму, а через створення детальних планів територій. Та формулювання про “закінчення строк дії плану” просто некоректне.

“У Києва є бюджет для створення комфортного простору, а у мера міста є повноваження не лише очільника столиці, а й голови КМДА”. Сьогодні Київ не може дозволити собі навіть створення і ухвалення детальних планів територій, які в рамках генплану і могли б допомогти формувати цей комфортний простір. Більш за те, немає бюджету на проекти з боротьби із незаконним будівництвом. А це вже перші складові в успішній боротьбі за комфорт киян. Крім того, в нормативних повноваженнях реального впливу на те ж будівництво сьогодні у Кличка немає.

І дійсно, після запуску процесу децентралізації всі процеси з видачі дозвільної документації і контролю лягли на плечі Департаменту архітектури і будівництва міста Києва. Тому на перших етапах вже зараз можна діяти превентивно. Та важливо пам’ятати, що це діє не так давно, аби можна було побачити реальний ефект від децентралізації. Тим часом, більшість недобудов фактично з’явилась ще до введення нових “правил гри”. І сьогодні таке будівництво знаходиться на етапі, на якому завершити його береться вже інший забудовник. Крім того, важливо пам’ятати, що законодавчих ініціатив в цій сфері зараз не існує. І міській владі доводиться витискати всі свої повноваження, аби хоч якось впливати на процес.

“Київ потребує нових садочків і шкіл”. Звісно, потребує. Та соціальний внесок від девелоперів в бюджет Києва на розвиток такої інфраструктури був скасований. Саме цей внесок мав наповнювати бюджет для реалізації певних функцій. Навіщо було скасовувати його повністю? Він міг бути просто зменшеним, або надаватись в розстрочку. Але тим самим Київ сам собі зв’язав руки. Разом з тим, ніхто не заважає забудовнику за власною ініціативою створити школу. І, наприклад, зробити її приватною, аби відбити інвестиції.

“Необхідно ввести поняття “агломерація” до адміністративно-територіальних одиниць України”. Визначення всіх адміністративно-територіальних одиниць України визначаються Конституцією. Тому при внесенні таких пропозицій необхідно пам’ятати, що такі зміни ухвалюються не на рівні міської влади чи навіть змін до законів.

Відбулась навіть дискусія щодо того, який діапазон агломерацій включає Київ. Але фактично немає ніяких агломерацій – юридично такого поняття не існує. Так, в столиці активно виражене явище щоденної маятникової міграції. Але чому ми не згадуємо про більш істотну проблему – щоденну “міграцію” самих киян з лівого на правий берег?

Та дійсно цікава теза від одних зі спікерів – “замінити вимірювання відстані кілометрами на години”. Якщо все ж таки теоретично розглядати можливість агломерації, то ця ініціатива, вже схвалена в більшості цивілізованих країн, може бути корисною. Вона полягає в тому, щоб вимірювати відстань не в кілометрах, а в тому, скільки людина витрачає часу, аби дістатись до певної точки, скажімо, до центру міста. В такому випадку, наприклад, Ірпінь і Новосілки, кілометраж від яких різний, за часом виявляться рівно віддаленими від центру Києва. Це змінює сприйняття інфраструктури і комунікацій.

Лобізм

Участь одного із спікерів викликала бурю емоцій в Facebook ще до початку конференції. Мова про представника забудовника Банку “Аркада”, скандально відомого своїм незаконним будівництвом ЖК “Патріотика” на Осокорках.

Схоже, що значна частина дискусій в другій частині виступів була присвячена саме покращенню репутації цього девелопера. Але як можна говорити про будь-яку муніципальну стратегію, яка включає “комфортний простір”, інфраструктурні об’єкти і озеленення, коли на противагу слово бере забудовник, що фактично знищує це все?

Жодна з тез спікерів не пропонувала реального шляху вирішення цієї проблеми. А разом з тим, будівництво вже йде – і район, і мости скоро отримають величезне навантаження у вигляді сотень машин і тисяч жителів. А також у вигляді знищення рекреаційної зони. Та в контексті того, що це вже невідворотньо було б логічно шукати реальну стратегію вирішення цієї проблеми.

Загалом про розвиток Києва говорити потрібно. І необхідно шукати нові шляхи, вчасно відповідаючи на виклики сьогодення. Робити це мають досвідчені професіонали, здатні пропонувати законні рішення, які фізично можна втілити. Але нині ж ми стали свідками того, як ці благородні цілі перетворюються на популізм.

Муніципальна стратегія: фантазія чи реальність?
Неділя, 24 березня 2019

Муніципальна стратегія: фантазія чи реальність?

19 березня в Києві відбулась конференція «Муніципальна стратегія Києва», яка — щонайменше — спантеличила деяких її учасників. Попри амбітність і глобальність заявлених тем реальних результатів від таких дискусій чекати не варто. І ось чому.

Стратегія

Перш за все, важливо розібратися в самих поняттях. Що ж таке заявлена так звана “муніципальна стратегія”?

Сьогодні це просто гучна назва, яка не підтверждена жодною конкретикою. З боку ситуація виглядає приблизно так: компанія людей зібралась, аби покращити життя столиці в кількох ключових сферах (про самі покращення нижче). Своєрідним меморандумом, а ще й конкретним планом дій має стати саме ця муніципальна стратегія.

На словах гарно, на справі марно.

Адже не подано жодної інформації щодо того, хто конкретно стане автором даного проекту, хто складе проектний кошторис і профінансує його. І головне, яким чином ця стратегія буде закріплена законно?

Крім того, ніхто із спікерів не згадав про те, що буквально за день до їх зустрічі Київською міською радою було офіційно ухвалено “План перспективного розвитку Києва на 2019-2021 роки”. Він передбачає створення віртуального бізнес-центру із отримання переліку всіх необхідних дозволів та ліцензій для відкриття та ведення бізнесу, підтримку стартапів, малого та середнього підприємництва, створення коворкінгів, розробку та затвердження концепції збереження ландшафтів та багато іншого.Цей план складався не один тиждень, навіть не один місяць – і логічно, аби більшість тих, хто хотів би взяти участь в його написанні долучились би до цього через громадські слухання і публічні обговорення, наприклад. Та цього не сталось.

А от в рамках панельних дискусій, звісно, словосполучення “муніципальна стратегія” звучить сильно. Втім, саме в цьому і є вся суть популізму.

Тезово

Окремі тези деяких спікерів заслуговують на те, щоб бути розібраними детально. Не тому що містять цінні ідеї, а тому що знову ж таки є взірцем махрового популізму, підміни понять і маніпуляцій.

Наприклад, теза: “Необхідно провести аудит Генерального плану, строк якого закінчується в 2020 році”. Твердження хибне апріорі, так як ще сім років тому Генеральний план Києва був прийнятий безстроково. Це закріплено у прикінцевих положеннях в Законі України “Про регулювання містобудівної діяльності”. Крім того, паралельно в Києві існує “неофіційний” Генплан-2025. Але в будь-якому разі всі зміни до генпланів вносяться не напряму, а через створення детальних планів територій. Та формулювання про “закінчення строк дії плану” просто некоректне.

“У Києва є бюджет для створення комфортного простору, а у мера міста є повноваження не лише очільника столиці, а й голови КМДА”. Сьогодні Київ не може дозволити собі навіть створення і ухвалення детальних планів територій, які в рамках генплану і могли б допомогти формувати цей комфортний простір. Більш за те, немає бюджету на проекти з боротьби із незаконним будівництвом. А це вже перші складові в успішній боротьбі за комфорт киян. Крім того, в нормативних повноваженнях реального впливу на те ж будівництво сьогодні у Кличка немає.

І дійсно, після запуску процесу децентралізації всі процеси з видачі дозвільної документації і контролю лягли на плечі Департаменту архітектури і будівництва міста Києва. Тому на перших етапах вже зараз можна діяти превентивно. Та важливо пам’ятати, що це діє не так давно, аби можна було побачити реальний ефект від децентралізації. Тим часом, більшість недобудов фактично з’явилась ще до введення нових “правил гри”. І сьогодні таке будівництво знаходиться на етапі, на якому завершити його береться вже інший забудовник. Крім того, важливо пам’ятати, що законодавчих ініціатив в цій сфері зараз не існує. І міській владі доводиться витискати всі свої повноваження, аби хоч якось впливати на процес.

“Київ потребує нових садочків і шкіл”. Звісно, потребує. Та соціальний внесок від девелоперів в бюджет Києва на розвиток такої інфраструктури був скасований. Саме цей внесок мав наповнювати бюджет для реалізації певних функцій. Навіщо було скасовувати його повністю? Він міг бути просто зменшеним, або надаватись в розстрочку. Але тим самим Київ сам собі зв’язав руки. Разом з тим, ніхто не заважає забудовнику за власною ініціативою створити школу. І, наприклад, зробити її приватною, аби відбити інвестиції.

“Необхідно ввести поняття “агломерація” до адміністративно-територіальних одиниць України”. Визначення всіх адміністративно-територіальних одиниць України визначаються Конституцією. Тому при внесенні таких пропозицій необхідно пам’ятати, що такі зміни ухвалюються не на рівні міської влади чи навіть змін до законів.

Відбулась навіть дискусія щодо того, який діапазон агломерацій включає Київ. Але фактично немає ніяких агломерацій – юридично такого поняття не існує. Так, в столиці активно виражене явище щоденної маятникової міграції. Але чому ми не згадуємо про більш істотну проблему – щоденну “міграцію” самих киян з лівого на правий берег?

Та дійсно цікава теза від одних зі спікерів – “замінити вимірювання відстані кілометрами на години”. Якщо все ж таки теоретично розглядати можливість агломерації, то ця ініціатива, вже схвалена в більшості цивілізованих країн, може бути корисною. Вона полягає в тому, щоб вимірювати відстань не в кілометрах, а в тому, скільки людина витрачає часу, аби дістатись до певної точки, скажімо, до центру міста. В такому випадку, наприклад, Ірпінь і Новосілки, кілометраж від яких різний, за часом виявляться рівно віддаленими від центру Києва. Це змінює сприйняття інфраструктури і комунікацій.

Лобізм

Участь одного із спікерів викликала бурю емоцій в Facebook ще до початку конференції. Мова про представника забудовника Банку “Аркада”, скандально відомого своїм незаконним будівництвом ЖК “Патріотика” на Осокорках.

Схоже, що значна частина дискусій в другій частині виступів була присвячена саме покращенню репутації цього девелопера. Але як можна говорити про будь-яку муніципальну стратегію, яка включає “комфортний простір”, інфраструктурні об’єкти і озеленення, коли на противагу слово бере забудовник, що фактично знищує це все?

Жодна з тез спікерів не пропонувала реального шляху вирішення цієї проблеми. А разом з тим, будівництво вже йде – і район, і мости скоро отримають величезне навантаження у вигляді сотень машин і тисяч жителів. А також у вигляді знищення рекреаційної зони. Та в контексті того, що це вже невідворотньо було б логічно шукати реальну стратегію вирішення цієї проблеми.

Загалом про розвиток Києва говорити потрібно. І необхідно шукати нові шляхи, вчасно відповідаючи на виклики сьогодення. Робити це мають досвідчені професіонали, здатні пропонувати законні рішення, які фізично можна втілити. Але нині ж ми стали свідками того, як ці благородні цілі перетворюються на популізм.