Київ, який зникає
П'ятниця, 19 квітня 2019

Київ, який зникає

Всього за декілька годин після того, як була подолана пожежа в Соборі Паризької Богоматері, благодійники вже виділили на його відновлення 300 млн євро.

Це Європа. Це символи і традиції.

На наших очах зникає наше рідне місто. Зникає старовинний Київ. Десь, через недбалість влади, десь, через бездіяльність, чи умисел власників.

Як йдуть справи із нашими столичними погорілими пам’ятками архітектури? Та чи готові київські мільйонери пожертвувати частину своїх статків на відновлення того чи іншого історичного об’єкту Києва, - йтиметься у цьому матеріалі.


Садиба Мурашка

У середині XIX століття садиба була власністю придворного радника Флорентія Бровінського та його дружини Ольги Бровінської.

У 1894 році новим господарем став Олександр Мурашко, київський купець 2-ї гільдії та майстер іконостасів. У 1898 році ним був зведений триповерховий прибутковий будинок, що розташувався вздовж всього правого боку ділянки і був звернутий до вулиці вузьким торцем — головним фасадом. 

До приходу радянської влади тут діяла іконостасна майстерня, після - садибу було націоналізовано і переобладнано під комунальні квартири. У 1930 роках тут також був Будинок культури сліпих.

У 2008 році за часів мера Леоніда Черновецького, садиба Мурашка була передана в приватну власність компаніям «Пантеон-Інвест» і «Вестіга», а мешканців будинку почали виселяти на Троєщину. Нові власники планували знести всі будівлі, що є пам'ятками історії та архітектури і збудувати на їх місці готельно-житловий комплекс. У травні 2009 Українське товариство охорони пам'яток історії та культури занесло садибу до «Червоної книги культурної спадщини України».

Садиба Мурашка пережила щонайменше чотири пожежі, після чого її таки вдалося повернути місту. Правда, це нічого не дало - садиба знаходиться в жахливому стані.


Будинок на розі Іллінської і Волоської вулиць

Ця садиба на початку ХІХ століття була пов’язана з історією Києво-Братського монастиря. Потім належала представнику відомої київської родини підприємців -домовласників Дехтерьових. На другому поверсі, на балконі ще збереглася балконна решітка з вензелем домовласника – купця Шишкіна. Саме на його замовлення в 1870 роках цей будинок і був зведений.

Довгий час журналісти не могли встановити кому належить ця будівля, адже інформацією про власників нерухомості не володіли ні в Бюро технічної інвентаризації, ні в Міністерстві юстиції – тобто ні в старих, ні в нових реєстрах.

Менше з тим, у результаті тривалого процесу інвентаризації, оголошеної мером Києва Віталієм Кличко, після обвалу будинку на вулиці Хмельницького, в КМДА таки встановили власників пам’ятки на розі Волоської та Іллінської. За даними КМДА, нею володіє ЗАТ «Укрсат».

В грудні 2017 року у цьому будинку сталася пожежа. За дивним збігом обставин за декілька місяців до цього, київська влада заявила про намір забудовувати цей квартал.


Центральний гастроном

Центральний гастроном - одне з культових місць для киян. Будівлю звели в 1874 році, і спочатку тут був готель «Кане». Деякий час в цьому готелі жив відомий художник Михайло Врубель - після того, як закінчив роботи по розпису Кирилівської церкви. На першому поверсі знаходилася позичкова лавка, і Врубель писав картину з дочки господаря цієї лавки. До 1918 року в готелі жив Павло Скоропадський, він проводив в номері консультації з різними політичними діячами перед тим, як його обрали гетьманом, тому ця будівля стала центром політичних подій. Також тут зупинявся відомий український актор і режисер Панас Саксаганський.

Під час Другої світової війни будівля дивом уціліла, коли Хрещатик перетворився на руїни. У радянські часи його використовували як житлове приміщення, а перший поверх відвели під Центральний гастроном.

Але «війна» наздогнала його через 76 років.
Не дочекавшись реконструкції, Центральний гастроном згорів. Повністю. Що це було – черговий трагічний збіг обставин?

Старовинна будівля кілька років стояла порожньою посеред жвавого Хрещатика. Власники постійно змінювалися і ніяк не могли узгодити плани реконструкції будівлі.

Нещодавно з'явилася інформація про те, що Центральний гастроном відновлять у вигляді торгового центру. Цікаво, на скільки поверхів він виросте в процесі відновлення?


Гостинний двір

У 1808 році російський архітектор італійського походження Луїджі Руска запропонував новий проект Гостиного двору у Києві в стилі класицизму. Це мав бути монументальний торговельний комплекс у вигляді замкненого прямокутника з внутрішнім службовим приміщенням, до якого вели шість воріт.

Одразу його завершити не вдалося через пожежу 1811 року, яка охопила велику частину Києва, а також через війну 1812 року. На той час збудували лише перший поверх будівлі, хоча за планом архітектора Л. Руски їх мало бути два. 

У другій половині XIX століття будівля була знову перебудована – було замуровано аркові галереї.

Наступна масштабна реконструкція проведена у 1980–1982 роках до 1500-річчя Києва. Тоді надбудували другий поверх, оскільки було заплановано ще першим проектом, та оновили будинок зсередини.

Але ласий шматок землі, на якому стоїть ця будівля, не давала спокою інтересам певних осіб з бізнес кіл країни та наближених до них можновладців, тому, від 15 серпня 2011 року постановою Кабміну України Гостиний двір було виключено зі списку пам'ятників архітектурної спадщини України, що перебувають під охороною держави. 

Почалася чергова «реконструкція» будівлі, а з боку активістів – боротьба за збереження історичного обличчя Києва.

27 жовтня 2015 року Окружний адміністративний суд міста Києва визнав незаконною і недійсною вищезгадану постанову Кабінету Міністрів України.

Остання пожежа в будівлі Гостинного двору сталася в 2013 році. Версія поліції - коротке замикання. Версія активістів - підпал з метою перетворити це місце в черговий торговий центр.


Будинок Вертипороха на Межигірській

Триповерховий будинок  у стилі неоренесанс, який був побудований наприкінці ХІХ століття на замовлення дружини чернігівського купця О. Вертипороха. Приміщення першого поверху пристосували під крамниці, а наступні два поверхи використовувалися як прибутковий будинок – для здачі квартир у найм.

Після встановлення в Києві радянської влади будинок націоналізували й облаштували в ньому комунальні квартири для робітників і службовців.

12 грудня 2007 року Подільська райдержадміністрація без конкурсу віддала споруду на приватизацію. Першочергове право викупу автоматично перейшло фірмі-орендарю. Фірма заплатила 4,9 мільйона гривень, а 5 вересня 2008 року перепродала будинок ТОВ «Подол Інвест», кінцевий бенефіціарний власник Мірзаєв Валерій Наріман огли.

Управління культурної спадщини звернулася до фірми надати роз'яснення щодо доведення пам'ятки до жалюгідного стану. У своєму листі від 2014 року фірма «Подол Інвест» відповіла, що вона не має прав на землекористування, а отже і не може виконувати будь-які роботи щодо збереження пам'ятки архітектури та проведення протиаварійних заходів. 

За словами власників було зазначено: - «Дана будівля може бути відтворена тільки шляхом знесення та відтворення у первинному стані або в інших архітектурних формах».

Будинок кілька разів займався. Перша пожежа спалахнула 2007 року, інші — в 2014, 2017, 2018 роках.

Київ, який зникає
П'ятниця, 19 квітня 2019

Київ, який зникає

Всього за декілька годин після того, як була подолана пожежа в Соборі Паризької Богоматері, благодійники вже виділили на його відновлення 300 млн євро.

Це Європа. Це символи і традиції.

На наших очах зникає наше рідне місто. Зникає старовинний Київ. Десь, через недбалість влади, десь, через бездіяльність, чи умисел власників.

Як йдуть справи із нашими столичними погорілими пам’ятками архітектури? Та чи готові київські мільйонери пожертвувати частину своїх статків на відновлення того чи іншого історичного об’єкту Києва, - йтиметься у цьому матеріалі.


Садиба Мурашка

У середині XIX століття садиба була власністю придворного радника Флорентія Бровінського та його дружини Ольги Бровінської.

У 1894 році новим господарем став Олександр Мурашко, київський купець 2-ї гільдії та майстер іконостасів. У 1898 році ним був зведений триповерховий прибутковий будинок, що розташувався вздовж всього правого боку ділянки і був звернутий до вулиці вузьким торцем — головним фасадом. 

До приходу радянської влади тут діяла іконостасна майстерня, після - садибу було націоналізовано і переобладнано під комунальні квартири. У 1930 роках тут також був Будинок культури сліпих.

У 2008 році за часів мера Леоніда Черновецького, садиба Мурашка була передана в приватну власність компаніям «Пантеон-Інвест» і «Вестіга», а мешканців будинку почали виселяти на Троєщину. Нові власники планували знести всі будівлі, що є пам'ятками історії та архітектури і збудувати на їх місці готельно-житловий комплекс. У травні 2009 Українське товариство охорони пам'яток історії та культури занесло садибу до «Червоної книги культурної спадщини України».

Садиба Мурашка пережила щонайменше чотири пожежі, після чого її таки вдалося повернути місту. Правда, це нічого не дало - садиба знаходиться в жахливому стані.


Будинок на розі Іллінської і Волоської вулиць

Ця садиба на початку ХІХ століття була пов’язана з історією Києво-Братського монастиря. Потім належала представнику відомої київської родини підприємців -домовласників Дехтерьових. На другому поверсі, на балконі ще збереглася балконна решітка з вензелем домовласника – купця Шишкіна. Саме на його замовлення в 1870 роках цей будинок і був зведений.

Довгий час журналісти не могли встановити кому належить ця будівля, адже інформацією про власників нерухомості не володіли ні в Бюро технічної інвентаризації, ні в Міністерстві юстиції – тобто ні в старих, ні в нових реєстрах.

Менше з тим, у результаті тривалого процесу інвентаризації, оголошеної мером Києва Віталієм Кличко, після обвалу будинку на вулиці Хмельницького, в КМДА таки встановили власників пам’ятки на розі Волоської та Іллінської. За даними КМДА, нею володіє ЗАТ «Укрсат».

В грудні 2017 року у цьому будинку сталася пожежа. За дивним збігом обставин за декілька місяців до цього, київська влада заявила про намір забудовувати цей квартал.


Центральний гастроном

Центральний гастроном - одне з культових місць для киян. Будівлю звели в 1874 році, і спочатку тут був готель «Кане». Деякий час в цьому готелі жив відомий художник Михайло Врубель - після того, як закінчив роботи по розпису Кирилівської церкви. На першому поверсі знаходилася позичкова лавка, і Врубель писав картину з дочки господаря цієї лавки. До 1918 року в готелі жив Павло Скоропадський, він проводив в номері консультації з різними політичними діячами перед тим, як його обрали гетьманом, тому ця будівля стала центром політичних подій. Також тут зупинявся відомий український актор і режисер Панас Саксаганський.

Під час Другої світової війни будівля дивом уціліла, коли Хрещатик перетворився на руїни. У радянські часи його використовували як житлове приміщення, а перший поверх відвели під Центральний гастроном.

Але «війна» наздогнала його через 76 років.
Не дочекавшись реконструкції, Центральний гастроном згорів. Повністю. Що це було – черговий трагічний збіг обставин?

Старовинна будівля кілька років стояла порожньою посеред жвавого Хрещатика. Власники постійно змінювалися і ніяк не могли узгодити плани реконструкції будівлі.

Нещодавно з'явилася інформація про те, що Центральний гастроном відновлять у вигляді торгового центру. Цікаво, на скільки поверхів він виросте в процесі відновлення?


Гостинний двір

У 1808 році російський архітектор італійського походження Луїджі Руска запропонував новий проект Гостиного двору у Києві в стилі класицизму. Це мав бути монументальний торговельний комплекс у вигляді замкненого прямокутника з внутрішнім службовим приміщенням, до якого вели шість воріт.

Одразу його завершити не вдалося через пожежу 1811 року, яка охопила велику частину Києва, а також через війну 1812 року. На той час збудували лише перший поверх будівлі, хоча за планом архітектора Л. Руски їх мало бути два. 

У другій половині XIX століття будівля була знову перебудована – було замуровано аркові галереї.

Наступна масштабна реконструкція проведена у 1980–1982 роках до 1500-річчя Києва. Тоді надбудували другий поверх, оскільки було заплановано ще першим проектом, та оновили будинок зсередини.

Але ласий шматок землі, на якому стоїть ця будівля, не давала спокою інтересам певних осіб з бізнес кіл країни та наближених до них можновладців, тому, від 15 серпня 2011 року постановою Кабміну України Гостиний двір було виключено зі списку пам'ятників архітектурної спадщини України, що перебувають під охороною держави. 

Почалася чергова «реконструкція» будівлі, а з боку активістів – боротьба за збереження історичного обличчя Києва.

27 жовтня 2015 року Окружний адміністративний суд міста Києва визнав незаконною і недійсною вищезгадану постанову Кабінету Міністрів України.

Остання пожежа в будівлі Гостинного двору сталася в 2013 році. Версія поліції - коротке замикання. Версія активістів - підпал з метою перетворити це місце в черговий торговий центр.


Будинок Вертипороха на Межигірській

Триповерховий будинок  у стилі неоренесанс, який був побудований наприкінці ХІХ століття на замовлення дружини чернігівського купця О. Вертипороха. Приміщення першого поверху пристосували під крамниці, а наступні два поверхи використовувалися як прибутковий будинок – для здачі квартир у найм.

Після встановлення в Києві радянської влади будинок націоналізували й облаштували в ньому комунальні квартири для робітників і службовців.

12 грудня 2007 року Подільська райдержадміністрація без конкурсу віддала споруду на приватизацію. Першочергове право викупу автоматично перейшло фірмі-орендарю. Фірма заплатила 4,9 мільйона гривень, а 5 вересня 2008 року перепродала будинок ТОВ «Подол Інвест», кінцевий бенефіціарний власник Мірзаєв Валерій Наріман огли.

Управління культурної спадщини звернулася до фірми надати роз'яснення щодо доведення пам'ятки до жалюгідного стану. У своєму листі від 2014 року фірма «Подол Інвест» відповіла, що вона не має прав на землекористування, а отже і не може виконувати будь-які роботи щодо збереження пам'ятки архітектури та проведення протиаварійних заходів. 

За словами власників було зазначено: - «Дана будівля може бути відтворена тільки шляхом знесення та відтворення у первинному стані або в інших архітектурних формах».

Будинок кілька разів займався. Перша пожежа спалахнула 2007 року, інші — в 2014, 2017, 2018 роках.