33-річниця Чорнобильської трагедії: що змінилося
П'ятниця, 26 квітня 2019

33-річниця Чорнобильської трагедії: що змінилося

У ніч на 26 квітня 1986 року cталася найбільша техногенна аварія у світі – вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. Радіаційного опромінення зазнали близько 8 мільйонів людей. Лише за кілька днів 30-кілометрова зона навколо атомної електростанції перетворилася у безлюдну територію, отримавши зловісний статус – Чорнобильська зона відчуження.

Про актуальні питання Чорнобильської трагедії розповів Володимир Шандра, член президії Аграрної партії України, екс-міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (2007-2010 роки).

Яких втрат зазнала Україна внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС?

Втрати такі, що вони закарбувалися назавжди в історію України. Після вибуху на четвертому енергоблоці ЧАЕС за лічені секунди атмосфера поблизу станції була отруєна радіоактивними речовинами. Навколо атомної електростанцїї утворили 30-кілометрову зону відчуження, 54 райони були вражені радіаційним забрудненням. Це змусило більше сотні тисяч українців залишити свої домівки.

Витік радіації внаслідок вибуху прирівнюють до вибуху 500 атомних бомб, скинутих США у 1945 році на Хіросіму! А поширення реактивного матеріалу було настільки масштабним, що радіоактивні дощі випали по всій Європі, і навіть в Ірландії.

Після того, як вибухнув реактор, радіаційного опромінення зазнали щонайменше 8 млн людей – передусім, це - ліквідатори катастрофи, яких налічувалось майже 600 тисяч.

В перші дні під час ліквідації наслідків аварії загинула 31 людина. Ціною власного життя вони рятували Україну і світ від страшної трагедії. Але станом на сьогодні кількість жертв опромінення становить майже два мільйони українців.

Вибух на Чорнобильській АЕС – це катастрофа планетарного масштабу. Вона, на жаль, назавжди залишила слід на нашій країні, а також на сусідніх Білорусії та Росії.

Від дня трагедії минуло вже 33 роки. Як змінювався стан зон радіоактивно забруднених територій?

Залежно від рівня забруднення ґрунтів Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» в Україні визначені 4 зони радіоактивно забруднених територій: зона відчуження – це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році (30 км від епіцентру вибуху); зона безумовного (обов’язкового) відселення (50-60 км від епіцентру вибуху); зона гарантованого добровільного відселення та зона посиленого радіоекологічного контролю.

На теперішній час до зони відчуження відносяться 76 населених пунктів, до зони безумовного (обов’язкового) відселення – 92 населених пункти, до зони гарантованого добровільного відселення – 834 населених пункти, до зони посиленого радіоекологічного контролю – 654 населених пункти. Наразі в Україні кожні 2 роки проводиться моніторинг забруднених територій.

Утім, зони радіоактивно забруднених територій в Україні потрібно скорочувати, оскільки вже сьогодні можна говорити про те, що деякі землі є відносно чистими. Ці території могли бути забруднені тільки такими хімічними елементами як стронцій та цезій, період напіврозпаду яких становить 30 років, а вже минуло 33.

Я вважаю, що Україні необхідна нова програма, у якій повинні бути чіткі норми виведення територій із радіоактивно забруднених зон. Як відомо, в 3 і 4 зонах проживають громадяни, які мають статус чорнобильця, і вони отримують соціальний захист. Цей статус потрібно зберегти людям навіть після виведення територій із зони забруднення. Постраждалі повинні й надалі отримувати пільги.

Якщо говорити про скорочення зони радіоактивно забруднених територій, то це складна та кропітка робота. Спочатку потрібно зробити радіологічну розвідку, яка повинна підтвердити відсутність радіаційного забруднення. Потім рішення про виведення території із категорії зони забруднення повинні прийняти місцеві органи влади, які передадуть постанову до обласної ради. Відповідно облрада повинна передати звернення до Верховної Ради. І лише парламент може вивести цю територію із категорії забруднення.

Але наразі в українців немає довіри до влади, тому важливо задіяти до цього процесу громадськість. Контролювати його та доносити до суспільства інформацію про стан зон радіоактивно забруднених територій повинні авторитетні громадські організації.

Утім, сьогодні, щоб повернути населення на ці землі, доведеться витратити чималі кошти на проведення досліджень. Тому від цієї ідеї поки що вирішили відмовитися на користь проекту зі створення особливого заповідника та проведення наукових робіт із вивчення впливу радіації.

Давайте згадаємо епіцентр події: наразі Чорнобильська АЕС планує демонтувати нестабільні конструкції об'єкта «Укриття» і, власне, старої будівлі четвертого блоку. Що трапилося?

У листопаді 2016 року над бетонним саркофагом, під яким знаходиться зруйнований вибухом 4-й енергоблок, спорудили стометрову арку. Вона захищає небезпечні паливомісткі матеріали, що залишилися на місці реактору. Застарілі конструкції об'єкта «Укриття» почали руйнуватися, і їх потрібно демонтувати, оскільки вони можуть потрапити на ці матеріали. І хоча на сьогоднішній день ситуація стабільна, для попередження можливої загрози Чорнобильська АЕС планує демонтувати нестабільні конструкції.

А от що відбувається з паливомісткими матеріалами всередині саркофагу – це об’єкт дослідження. І нам потрібно залучати всю світову наукову спільноту для того, щоб розуміти, які фізичні та хімічні процеси там відбуваються.

Небезпека Чорнобильської АЕС буде до тих пір, поки не видалять всі паливомісткі матеріали і не розмістять їх у сховищі відпрацьованого ядерного палива.

Наскільки важливим є централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП), яке будується у Чорнобильській зоні відчуження?

Сьогодні Україна сплачує Росії понад 200 мільйонів доларів за вивезення і розміщення використаного ядерного палива. Ми всі розуміємо, що РФ в будь-який момент може відмовитися приймати наше відпрацьоване ядерне паливо. Тому саме введення в експлуатацію ЦСВЯП дозволить Україні розірвати контракти на зберігання ядерних відходів, укладені раніше з Росією. Централізоване сховище – це стратегічний об’єкт для України.

Очікується, що ЦСВЯП зможе вмістити відходи українських АЕС та безпечно зберігати їх упродовж ста років.

Безумовно, централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива – це об’єкт підвищеної техногенної небезпеки. Утім, в Чорнобильській зоні відчуження у радіусі 30 км від майбутнього сховища немає великих населених пунктів і вплив сховища на населення та довкілля не перевищуватиме встановлені норми.

Немає побоювання, що іноземні компанії будуть використовувати централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива в Україні у свої цілях?

Я вважаю, що нашій владі і всім громадянам України потрібно бути категоричними щодо розміщення відпрацьованого ядерного палива іншими країнами. Які б нам гроші не пропонували, треба відмовлятися. Україна не повинна стати сміттєзвалищем радіоактивних відходів.

Журнал Forbes визнав Чорнобильську АЕС найекзотичнішим місцем для туризму на Землі. Чи безпечна українська екзотика?

Чорнобильська зона стає все більш популярним туристичним напрямком. Але, перебуваючи на території Чорнобильської АЕС, важливо пам’ятати, що це особлива зона, тому потрібно подбати про власну безпеку.

На превеликий жаль, нехтують правилами безпеки сталкери, які нелегально перетинають кордон з зоною відчуження і подорожують забрудненими територіями. Але ж у Чорнобильській зоні є місця із значно підвищеною і навіть смертельно небезпечною радіацією.  Вони забруднені трансурановими елементами, період напіврозпаду яких становить аж 22-24 тисячі років! Тому, бажаючим більше дізнатися про найбільшу техногенну аварію у світі, потрібно відвідувати ці території лише за офіційно встановленими правилами.

Але, я вважаю, що поїздки до Чорнобильської зони потрібні як нагадування про трагедію, яку важливо не повторити.

33-річниця Чорнобильської трагедії: що змінилося
П'ятниця, 26 квітня 2019

33-річниця Чорнобильської трагедії: що змінилося

У ніч на 26 квітня 1986 року cталася найбільша техногенна аварія у світі – вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. Радіаційного опромінення зазнали близько 8 мільйонів людей. Лише за кілька днів 30-кілометрова зона навколо атомної електростанції перетворилася у безлюдну територію, отримавши зловісний статус – Чорнобильська зона відчуження.

Про актуальні питання Чорнобильської трагедії розповів Володимир Шандра, член президії Аграрної партії України, екс-міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (2007-2010 роки).

Яких втрат зазнала Україна внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС?

Втрати такі, що вони закарбувалися назавжди в історію України. Після вибуху на четвертому енергоблоці ЧАЕС за лічені секунди атмосфера поблизу станції була отруєна радіоактивними речовинами. Навколо атомної електростанцїї утворили 30-кілометрову зону відчуження, 54 райони були вражені радіаційним забрудненням. Це змусило більше сотні тисяч українців залишити свої домівки.

Витік радіації внаслідок вибуху прирівнюють до вибуху 500 атомних бомб, скинутих США у 1945 році на Хіросіму! А поширення реактивного матеріалу було настільки масштабним, що радіоактивні дощі випали по всій Європі, і навіть в Ірландії.

Після того, як вибухнув реактор, радіаційного опромінення зазнали щонайменше 8 млн людей – передусім, це - ліквідатори катастрофи, яких налічувалось майже 600 тисяч.

В перші дні під час ліквідації наслідків аварії загинула 31 людина. Ціною власного життя вони рятували Україну і світ від страшної трагедії. Але станом на сьогодні кількість жертв опромінення становить майже два мільйони українців.

Вибух на Чорнобильській АЕС – це катастрофа планетарного масштабу. Вона, на жаль, назавжди залишила слід на нашій країні, а також на сусідніх Білорусії та Росії.

Від дня трагедії минуло вже 33 роки. Як змінювався стан зон радіоактивно забруднених територій?

Залежно від рівня забруднення ґрунтів Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» в Україні визначені 4 зони радіоактивно забруднених територій: зона відчуження – це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році (30 км від епіцентру вибуху); зона безумовного (обов’язкового) відселення (50-60 км від епіцентру вибуху); зона гарантованого добровільного відселення та зона посиленого радіоекологічного контролю.

На теперішній час до зони відчуження відносяться 76 населених пунктів, до зони безумовного (обов’язкового) відселення – 92 населених пункти, до зони гарантованого добровільного відселення – 834 населених пункти, до зони посиленого радіоекологічного контролю – 654 населених пункти. Наразі в Україні кожні 2 роки проводиться моніторинг забруднених територій.

Утім, зони радіоактивно забруднених територій в Україні потрібно скорочувати, оскільки вже сьогодні можна говорити про те, що деякі землі є відносно чистими. Ці території могли бути забруднені тільки такими хімічними елементами як стронцій та цезій, період напіврозпаду яких становить 30 років, а вже минуло 33.

Я вважаю, що Україні необхідна нова програма, у якій повинні бути чіткі норми виведення територій із радіоактивно забруднених зон. Як відомо, в 3 і 4 зонах проживають громадяни, які мають статус чорнобильця, і вони отримують соціальний захист. Цей статус потрібно зберегти людям навіть після виведення територій із зони забруднення. Постраждалі повинні й надалі отримувати пільги.

Якщо говорити про скорочення зони радіоактивно забруднених територій, то це складна та кропітка робота. Спочатку потрібно зробити радіологічну розвідку, яка повинна підтвердити відсутність радіаційного забруднення. Потім рішення про виведення території із категорії зони забруднення повинні прийняти місцеві органи влади, які передадуть постанову до обласної ради. Відповідно облрада повинна передати звернення до Верховної Ради. І лише парламент може вивести цю територію із категорії забруднення.

Але наразі в українців немає довіри до влади, тому важливо задіяти до цього процесу громадськість. Контролювати його та доносити до суспільства інформацію про стан зон радіоактивно забруднених територій повинні авторитетні громадські організації.

Утім, сьогодні, щоб повернути населення на ці землі, доведеться витратити чималі кошти на проведення досліджень. Тому від цієї ідеї поки що вирішили відмовитися на користь проекту зі створення особливого заповідника та проведення наукових робіт із вивчення впливу радіації.

Давайте згадаємо епіцентр події: наразі Чорнобильська АЕС планує демонтувати нестабільні конструкції об'єкта «Укриття» і, власне, старої будівлі четвертого блоку. Що трапилося?

У листопаді 2016 року над бетонним саркофагом, під яким знаходиться зруйнований вибухом 4-й енергоблок, спорудили стометрову арку. Вона захищає небезпечні паливомісткі матеріали, що залишилися на місці реактору. Застарілі конструкції об'єкта «Укриття» почали руйнуватися, і їх потрібно демонтувати, оскільки вони можуть потрапити на ці матеріали. І хоча на сьогоднішній день ситуація стабільна, для попередження можливої загрози Чорнобильська АЕС планує демонтувати нестабільні конструкції.

А от що відбувається з паливомісткими матеріалами всередині саркофагу – це об’єкт дослідження. І нам потрібно залучати всю світову наукову спільноту для того, щоб розуміти, які фізичні та хімічні процеси там відбуваються.

Небезпека Чорнобильської АЕС буде до тих пір, поки не видалять всі паливомісткі матеріали і не розмістять їх у сховищі відпрацьованого ядерного палива.

Наскільки важливим є централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП), яке будується у Чорнобильській зоні відчуження?

Сьогодні Україна сплачує Росії понад 200 мільйонів доларів за вивезення і розміщення використаного ядерного палива. Ми всі розуміємо, що РФ в будь-який момент може відмовитися приймати наше відпрацьоване ядерне паливо. Тому саме введення в експлуатацію ЦСВЯП дозволить Україні розірвати контракти на зберігання ядерних відходів, укладені раніше з Росією. Централізоване сховище – це стратегічний об’єкт для України.

Очікується, що ЦСВЯП зможе вмістити відходи українських АЕС та безпечно зберігати їх упродовж ста років.

Безумовно, централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива – це об’єкт підвищеної техногенної небезпеки. Утім, в Чорнобильській зоні відчуження у радіусі 30 км від майбутнього сховища немає великих населених пунктів і вплив сховища на населення та довкілля не перевищуватиме встановлені норми.

Немає побоювання, що іноземні компанії будуть використовувати централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива в Україні у свої цілях?

Я вважаю, що нашій владі і всім громадянам України потрібно бути категоричними щодо розміщення відпрацьованого ядерного палива іншими країнами. Які б нам гроші не пропонували, треба відмовлятися. Україна не повинна стати сміттєзвалищем радіоактивних відходів.

Журнал Forbes визнав Чорнобильську АЕС найекзотичнішим місцем для туризму на Землі. Чи безпечна українська екзотика?

Чорнобильська зона стає все більш популярним туристичним напрямком. Але, перебуваючи на території Чорнобильської АЕС, важливо пам’ятати, що це особлива зона, тому потрібно подбати про власну безпеку.

На превеликий жаль, нехтують правилами безпеки сталкери, які нелегально перетинають кордон з зоною відчуження і подорожують забрудненими територіями. Але ж у Чорнобильській зоні є місця із значно підвищеною і навіть смертельно небезпечною радіацією.  Вони забруднені трансурановими елементами, період напіврозпаду яких становить аж 22-24 тисячі років! Тому, бажаючим більше дізнатися про найбільшу техногенну аварію у світі, потрібно відвідувати ці території лише за офіційно встановленими правилами.

Але, я вважаю, що поїздки до Чорнобильської зони потрібні як нагадування про трагедію, яку важливо не повторити.