29 років тому над Києвом замайорів синьо-жовтий прапор
Середа, 24 липня 2019

29 років тому над Києвом замайорів синьо-жовтий прапор

Сьогодні, 24 липня, абсолютна більшість киян, зайнятих своїми буденними справами, навряд чи пов’яже нинішню дату з чимось надзвичайним. А 29 років тому саме у день 24 липня відбулася, як на той час, надзвичайна подія – над будівлею Київради був піднятий тоді ще не державний, а національний синьо-жовтий прапор України. Через 10 років після тих подій міська рада Києва вирішила відзначати цей день як День Національного Прапора у столиці України.

24 липня 1990 року на Хрещатик, 36, примчали міліцейські автобуси  близько півтисячі бійців у повному бойовому спорядженні. За вказівкою Компартії, вхід до флагштоку закрили на замок і виставили пост міліціонерів. Але не дивлячись на це, о 19:00 за київським часом національний прапор України був піднятий над місом.

Символіка, як базовий символ держави, завжди відігравала колосальну роль. Новий прапор опинився в епіцентрі ідеологічної боротьби. На той час народна хвиля рухалася із західної України (Галичини і Волині) до Києва. У липні 1990 року вона досягла столиці України.

Слід зазначити, що за доби СРСР за національний прапор людей карали, тож підняття синьо-жовтого стягу саме у столиці України мало потужне символічне значення. Перед 24 липня 1990 року, востаннє синьо-жовтий стяг майорів над столицею України 12 червня 1920 року, коли війська Симона Петлюри та Юзефа Пілсудського залишали Київ. Після того червоні прапори утвердились в Україні на 70 років.

Під час події 1990 року, звісно що влада міста не могла приймати такі рішення самостійно, однак щоб ухвалити певне рішення, Київській владі необхідно було набрати 151 голос і на той момент в Київраді нараховувалося близько 270  280 депутатів.

Та не дивлячись на великі ризики, деякими депутатами було вирішено почати шлях до незалежності саме з такого кроку. Однак, на сесії Київради проукраїнським депутатам не вистачало голосів. Спротиви та погрози комуністів були дуже сильні, але головним союзником депутатів – борців за незалежність України, стала київська громада.

Саме завдяки великій підтримці киян та столичним патріотичним організаціям, 24 липня увійшло до історії Києва. Церемонію посвяти полотнища провів архімандрит УПЦ Володимир Романюк, який у 1972 році був засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду» на 7 років таборів особливо суворого режиму і 3 роки заслання.

Прапор на Хрещатику наближав національне відродження, вплив його був потужніший за велелюдні мітинги, він кликав українців до активних акцій.

Письменник Олесь Гончар того дня написав у своєму щоденнику: «Над Київською міською радою замайорів жовто-блакитний прапор! О 7-й год. вечора освятили й підняли. Людей було багато, і молодь, і старші розуміють значення події. Щойно дзвонила Алла Платонівна [Бажан], бігала, каже, раненько дивитись, чи не зняли. Майорить! Хтось діждеться, що замайорить і над цілою Україною. Хтось дочекається». 

29 років тому над Києвом замайорів синьо-жовтий прапор
Середа, 24 липня 2019

29 років тому над Києвом замайорів синьо-жовтий прапор

Сьогодні, 24 липня, абсолютна більшість киян, зайнятих своїми буденними справами, навряд чи пов’яже нинішню дату з чимось надзвичайним. А 29 років тому саме у день 24 липня відбулася, як на той час, надзвичайна подія – над будівлею Київради був піднятий тоді ще не державний, а національний синьо-жовтий прапор України. Через 10 років після тих подій міська рада Києва вирішила відзначати цей день як День Національного Прапора у столиці України.

24 липня 1990 року на Хрещатик, 36, примчали міліцейські автобуси  близько півтисячі бійців у повному бойовому спорядженні. За вказівкою Компартії, вхід до флагштоку закрили на замок і виставили пост міліціонерів. Але не дивлячись на це, о 19:00 за київським часом національний прапор України був піднятий над місом.

Символіка, як базовий символ держави, завжди відігравала колосальну роль. Новий прапор опинився в епіцентрі ідеологічної боротьби. На той час народна хвиля рухалася із західної України (Галичини і Волині) до Києва. У липні 1990 року вона досягла столиці України.

Слід зазначити, що за доби СРСР за національний прапор людей карали, тож підняття синьо-жовтого стягу саме у столиці України мало потужне символічне значення. Перед 24 липня 1990 року, востаннє синьо-жовтий стяг майорів над столицею України 12 червня 1920 року, коли війська Симона Петлюри та Юзефа Пілсудського залишали Київ. Після того червоні прапори утвердились в Україні на 70 років.

Під час події 1990 року, звісно що влада міста не могла приймати такі рішення самостійно, однак щоб ухвалити певне рішення, Київській владі необхідно було набрати 151 голос і на той момент в Київраді нараховувалося близько 270  280 депутатів.

Та не дивлячись на великі ризики, деякими депутатами було вирішено почати шлях до незалежності саме з такого кроку. Однак, на сесії Київради проукраїнським депутатам не вистачало голосів. Спротиви та погрози комуністів були дуже сильні, але головним союзником депутатів – борців за незалежність України, стала київська громада.

Саме завдяки великій підтримці киян та столичним патріотичним організаціям, 24 липня увійшло до історії Києва. Церемонію посвяти полотнища провів архімандрит УПЦ Володимир Романюк, який у 1972 році був засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду» на 7 років таборів особливо суворого режиму і 3 роки заслання.

Прапор на Хрещатику наближав національне відродження, вплив його був потужніший за велелюдні мітинги, він кликав українців до активних акцій.

Письменник Олесь Гончар того дня написав у своєму щоденнику: «Над Київською міською радою замайорів жовто-блакитний прапор! О 7-й год. вечора освятили й підняли. Людей було багато, і молодь, і старші розуміють значення події. Щойно дзвонила Алла Платонівна [Бажан], бігала, каже, раненько дивитись, чи не зняли. Майорить! Хтось діждеться, що замайорить і над цілою Україною. Хтось дочекається».